5 міфів про фітотерапії та лікарських травах

Приходячи в аптеку, ми все частіше зупиняємося ні перед стелажем з різнокольоровими упаковками таблеток і капсул, а близько полиць, де розміщуються яскраві коробочки з зображеними на них лікарськими травами. Але чи так ефективні «зелені» ліки? У народі існує безліч міфів з цього приводу. Спробуємо з’ясувати, що з цих міркувань – правда, а що – безпідставна видумка.

Наші експерти – фахівці одного з провідних підприємств з виробництва фітозасобів в Україні.

Міф № 1. Всі лікарську сировину, яка продається під вітчизняними марками, приходить до нас із Заходу.

Правда. На сьогоднішній день близько 80% сировини – вітчизняна. Але так було не завжди. На жаль, на початку 90-х років багато колгоспів і радгоспів припинили своє існування, зруйнувалася велика частина сировинної бази. Ті невеликі партії сировини, які ще надходили з регіонів, були поганої якості. Саме в ті роки наші провідні підприємства стали співпрацювати з великими міжнародними партнерами – лідерами в області заготівлі лікарської рослинної сировини і виробництва препаратів на його основі, що дозволило нашим компаніям вийти на принципово новий рівень роботи і продовжити поставляти на ринок тільки високоякісну продукцію. В даний час почалося відродження вітчизняної сировинної бази.

Міф № 2. Краще купувати трави в насипних пачках, щоб бачити якість продукту. У фільтр-пакетики виробники насипають бозна-що.

Правда. Цей міф, мабуть, прийшов з чайної промисловості. У 90-ті роки, коли багато виробників прагнули максимально здешевити свою продукцію, вони засипали в пакетики чай низької якості, інколи навіть чайний пил. Але до сировини, яку використовують провідні виробники фітопрепаратів в нашій країні, пред’являються однаково високі вимоги незалежно від форми упаковки.

До речі, подрібнення рослин, до яких багато споживачів ставляться негативно, насправді дуже важливо. Наприклад, відомо, що при заварюванні цільних ягід шипшини в настій переходить тільки 10% вітаміну С, а якщо опустити в гарячу воду фільтр-пакет з подрібненими плодами, то вже через кілька хвилин напій буде в кілька разів багатшими аскорбінової кислотою.

Визначити, чи не фальсифікований продукт вам попався, можна, опустивши фільтр-пакет в гарячу воду: якщо настій прозорий – все добре, якщо каламутний – значить, сировина погана, в пакетиках міститься трав’яна пил. Втім, якщо в пакетику знаходиться не трава, а, наприклад, плоди глоду, настій теж буде мутний – адже в ягодах є масло.

Міф № 3. Лікарські трави добре приймати як загальнозміцнюючий засіб, тому дотримуватися дозування і пити їх курсами не обов’язково.

Правда. Лікарські трави та збори, на відміну від фіточаїв і БАД, офіційно зареєстровані як лікарські засоби. Їх клінічне дію підтверджено необхідними випробуваннями і багаторічної вітчизняної медичної практикою, лікувальний ефект від їх застосування гарантований. Тому приймати трави потрібно строго за схемою, зазначеної на упаковці.

Міф № 4. Лікарські рослини краще заготовлювати самим.

Правда. Для цього потрібно бути досвідченим травником. Справа не тільки в тому, щоб збирати рослини в екологічно чистій зоні, слід також багато знати про особливості збирання, заготівлі та зберігання. Взяти, наприклад, ромашку, одних видів якої – більше 140. Мало відшукати потрібну рослину – треба ще встигнути зібрати її. Для ромашки важливо навіть розташування білих язичкових квіток у кошику – воно повинно бути строго горизонтальним. Коли пелюстки розкриваються таким чином, а не раніше і не пізніше, в жовтій серцевині квітки накопичується максимум цілющого ефірного масла хамазулена.

Ще важче з корінням – спробуйте знайдете серед однакових голих коренів той самий, що потрібен.

Також важлива правильна обробка сировини. А найголовніше те, що в домашніх умовах неможливо перевірити сировину на вміст шкідливих домішок.

Міф № 5. Неякісна сировина – вже не ліки, а отрута.

Правда. Стандарти, які застосовуються до якості сировини, не допустять до переробки трави, в яких містяться токсичні речовини. Пройшовши первинний відбір за зовнішнім виглядом сировину спочатку піддають аналітичним, мікробіологічними, радіаційним та іншим дослідженням (при цьому проби беруться не тільки з кожного привезеного мішка, але навіть з трьох його місць: з дна, з середини і зверху).

Готову продукцію повинні згодом перевірити контролюючі органи – без цього компанія не отримає декларацію про відповідність і дозвіл на продаж.